– Ты будешь моим июлем?
– Заманчиво… Это как? – А станешь большущим ку́лем Черники, надевшей фрак. Синющий язык-милашка...
мяне узносіла каханне
дзе зоры месяц небасінь калі я піў цябе дазвання а ты прасіла не пакінь і нечаканае спазнанне...
Мы з табою адны…
Ранак… Сонейка ў хмарах… Раскажы свае сны, Дзе вітала ты ў марах. Можа, той Млечны Шлях...
Рукі твае пахлі малінамі
Сонечным ранкам светлым. Лес захінаў нас сваімі галінамі...
Сколько вопросов у нас без ответов,
Бродим в тумане иллюзий и снов, Сколько еще нами песен не спето, Сколько не сказано слов! Часто вдвоем мы сбегали за город...
Я гляджу ў твае вочы,
Бачу стылую ваду. З той апошняй нашай ночы Адчувала я бяду. Разарваную вясёлку...
Усё адышло, так і ёсць.
І ты для мяне – толькі госць. Праходзь і сядай, калі ласка, Мая непаўторная казка. Не трэба глядзець, як тады… Чужыя цяпер назаўжды. І душы палохаць не трэба...
Я пайшла – ты глядзеў са слязамі ўслед.
Я пайшла – каб не ўбачыў, што плачу і я. Не зрабілі ні ты і ні я ўсё як след, Бо калісьці распалася наша сям’я. Я пайшла, хоць цягнік усё стаяў і стаяў...
Не смей меня смешить,
Не смей меня дурманить. Дай это пережить И вовремя оставить. Не смей смотреть в глаза, Пронизывая душу. Я счастлива была...
Размаўляй са мною. Размаўляй,
Не катуй бязлітасным маўчаннем. Зразумею, пекла тут ці рай – Мне б застацца так тваім світаннем, Каб схаваць ад зваблівых вачэй... |
Навигация
Популярное
Голосование:
Какие стихи Вам больше нравятся?
Наши друзья
Будут)
{sape_links}
Счетчики
|